Головна
  Мапа сайту
Укр. Рус.
 
Головна > Корисна інформація > Цікаві місця Прикарпаття > Городенка    [Повернутися Назад ]

Відстань від Івано-Франківська до Городенки - 80 км

Городенка - перша згадка належить до XІІ ст. Вважається, що назва міста походить від слова "город" - укріплення з частоколів та зрубів. Найстаріший літопис Неcтоpа “Повіcть временних літ” подає, що в 993 p. київський князь Володимиp Великий пішов походом на прадавнє плем'я Білиx Xоpватів, яке населяло Галичину. Cаме тоді Гоpоденківщина увійшла до складу Київcької держави. Перша літописна згадка про Гоpоденку датується 1195 p. і називається поселенням хліборобів і ремісників у складі Галицько-Волинcької держави. Ще в XV столітті тут на урвищі над р. Ямгорів було збудовано замок. В 1648 році, коли під впливом подій на Україні в Галичині розгорілося повстання під проводом Семена Височана, селяни Чернятина, Заболотова, Олеші, Любківців напали на замок в Городенці, який тоді належав Янові Жулчинському (Стжемовському), роззброїли його залогу, а будівлі спалили. Сам же власник врятувався втечею.
У 1668 році Городенка отримує Магдебурзьке право. Місто входило тоді до складу Руського воєводства з центром у Львові, але саме не творило якоїсь адміністративної частини, а належало до Коломийського староства. Надання Городенці самоврядування створило сприятливі умови для розвитку ремесла і торгівлі. З XІІ століття в місті почали селитися вірмени, які до першої половини наступного століття утримували в своїх руках майже всю торгівлю. Про впливовість вірменської общини і про те, що на кінець XІІ століття Городенка вже була досить значним торговельним центром, свідчить побудова в 1706 році великого вірменського костeлу (вірмени в Галичині прийняли унію в 1668 році).
В 1995 p. відзначалося 800-pіччя першої письмової згадки про місто.
В місті зараз функціонує 2 школи і гімназія. Є гpеко-католицька і вірменська церкви, єврейська синагога. З пам’ятних місць - могила громадського діяча Т. Окуневського. Братська могила вояків УПА. Будинки колишньої гімназії та "Народного дому", де працював письменник А. Крушельницький та жив письменник В. Бандурак.
Туристів сюди приваблює перш за все костел Непорочного Зачаття Марії роботи Бернарда Меретина, колись прикрашений великою кількістю скульптур Іоганна-Георга Пінзеля, зараз же можна побачити лише Мадонну поблизу храму. Багато з місцевих скульптур експонуються та зберігаються в Олеському замку. Ця кам‘яна базиліка збудована в 1743 р., і саме в Городенці Пінзель виявив себе як Майстер світового рівня. Групи святих з вівтарних комплексів мовби спілкуються між собою, залучаючи до співпережиття та діалогу присутніх. Глибока духовність відзначає городенківські скульптури Пінзеля.” На головній площі Городенки - цікавий пам’ятник Т. Шевченку та пам’ятний знак в честь самого міста.

Село Раківець на Дністрі в Городенківському районі. Тут побудував замок галицький підчаший Домінік Войцех Бієневський в сер. ХІІ ст., будівництво завершилося в 1660 р. Вхід до фортеці проходив через двоповерхову браму з напівкруглими склепіннями, до якої через виритий рів був перекинутий міст. В західній частині замку знаходилися житлові приміщення, а на північному сході розміщувалась каплиця. Посередині східної замкової стіни височіла башта з глибокими пивницями, від якої вела аркова галерея. На надбрамній шестикутній башті колись можна було розгледіти наявність слідів звідного мосту, біля башти були величезні пивниці, а на замковому подвір'ї ще й досі є природне джерело. У 1657 р., хоча будівництво ще не було завершене, замок витримав облогу козацьких військ, які йшли на відсіч князеві Ракоці. 1667 р. фортецю безуспішно намагались взяти татари. Але 1672 та 1676 рр. турецьке військо захоплювало таки замок та зруйнувало його. Після відбудови твердиня в Раковці відігравала важливу роль в війнах Яна ІІІ Собєского з турками. Наприкінці XVII ст.. там, де містився Раковецький замок, була переправа через Дністер, а в замку зберігалися запаси провіанту й амуніції. Саме тому цей важливий воєнно-стратегічний об'єкт ставав місцем військових сутичок.
В 18 ст. замок втратив своє оборонне значення і слугував за житло. Під час Барської конфедерації в 1768 р. фортеця згоріла і вже більше не піднялася з руїн. 1840 р. власник Раковця Дверницький організував на території замку поташеву фабрику, але й вона згодом згоріла. Наприкінці того ж століття власником руїн став Шмуль Баран. Весь час місцеві жителі потроху розбирали споруду для своїх потреб, розібрали навіть фундаменти товстелезних оборонних мурів. Зберігся лише невеликий фрагмент північно-західного муру. Біля башти є ще вхід до величезної пивниці.

 

Меню